Розглянуто деякі аспекти історії заснування і діяльності Всесвітнього банку. Визначено мету створення та організаційну структуру Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), проаналізовано його капітал (акціонерний, прибуток, управління портфелем ліквідності, запозичення на світовому ринку капіталів), кредити та інші фінансові продукти МБРР. Подано стислу характеристику діяльності установ Всесвітнього банку - Міжнародної асоціації розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Багатосторонньої агенції гарантування інвестицій та Міжнародного центру регулювання інвестиційних конфліктів.

Проведено порівняльний аналіз макроекономічних чинників економічного зростання чотирьох країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) трансформаційного періоду. Незадовільна структура ВВП, нестабільний валютний курс, слабка інвестиційна привабливість спричиняють подальше зростання розриву між провідними та слабкими країнами ЦСЄ, що небезпечно віддаляє останні від можливості економічного відновлення й включення у міжнародний поділ праці. Найширше і найшвидше впровадження структурних реформ виступає необхідною складовою економічного розвитку.

Розглянуто проблеми та зовнішньоторговельні тенденції сучасного економічного розвитку України. Проаналізовано фінансові інституції та монетарні виклики за умов економічного зростання. Висвітлено вплив глобалізації на систему світових фінансів, запропоновано базові концепції впливу зовнішньоекономічного середовища на формування монетарної політики.

Рассмотрены проблемы и внешнеторговые тенденции современного экономического развития Украины. Проанализированы финансовые институции и приведены монетарные требования в условиях экономического роста. Освещено влияние глобализации на систему мировых финансов, предложены базовые концепции влияния внешнеэкономической среды на формирование монетарной политики.

Уперше комплексно висвітлено питання еволюції, теорії та практичного досвіду співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема, Міжнародним валютним фондом, установами Світового банку. Розглянуто проблеми підвищення ефективності співпраці країни з даними організаціями, зокрема, неадекватності основних вимог міжнародних валютно-кредитних установ потребам країн із транзитною економікою, обгрунтовано необхідність удосконалення механізмів їх співпраці з Україною.

Впервые комплексно освещены вопросы эволюции, теории и практического опыта сотрудничества Украины с международными финансовыми организациями, в частности, Международным валютным фондом, учреждениями Мирового банка. Рассмотрены проблемы повышения эффективности сотрудничества стран с данными организациями, в частности, неадекватности основных требований международных валютно-кредитных учреждений потребностям стран с транзитной экономикой, обоснована необходимость усовершенствования механизмов их сотрудничества с Украиной.

Розглянуто актуальні завдання розбудови економіки Української держави та шляхи подолання існуючих проблем. В цьому контексті висвітлено необхідність та напрями співпраці з міжнародними валютно-кредитними організаціями з урахуванням національних інтересів України та перспектив її входження у світовий економічний простір. Наведено конкретні дані щодо результатів співпраці України з Міжнародним валютним фондом та Світовим банком.

Здійснено системний аналіз взаємовідносин України з Міжнародним валютним фондом та установами Світового банку, обгрунтовано теоретико-методологічні засади світогосподарських зв'язків за умов глобалізації, що дозволяє визначити завдання економічної політики України, запропонувати методологічні підходи до їх вирішення, а також активізувати прийняття та впровадження заходів, які сприятимуть входженню країни у європейський та світовий економічний простір. Встановлено, що розгляд суто фінансових взаємовідносин без належного урахування динаміки та проблем реформування економічних перетворень у країні, є методологічно неспроможним. Обгрунтовано доктрину сучасного лібералізму як парадигми "Європейського вибору" України. Зроблено висновок про те, що надто активне втручання МВФ і Світового банку у внутрішні справи країн, які користуються їх кредитами, є реальною загрозою суверенітету даних країн. Доведено, що водночас немає вичерпних підстав покладати відповідальність за усі негаразди у країнах-реципієнтах, у тому числі і в Україні, лише на міжнародні фінансові установи. Зазначено, що кожна суверенна держава має визначати доцільність або недоцільність користування послугами даних установ (а також їх напрямками та обсягом), керуючись своїми національними інтересами.

Розглянуто різні форми державних запозичень. Проаналізовано практику залучення кредитних ресурсів із різноманітних джерел в Україні.